Роз’яснення щодо мінімізації негативних наслідків масових вивільнень працівників у зв’язку із зміною адміністративно-територіального устрою України

Прийняття Постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» стало підставою для ліквідації багатьох районних держадміністрацій, а також причиною масового вивільнення працівників підприємств, установ, організацій, які належать до сфери управління або ж засновниками яких є райдержадміністрації, що припиняються. Тому під загрозою масового звільнення опинилися працівники комунальних закладів культури, освіти, центрів соціального обслуговування (надання соціальних послуг), центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, реабілітаційних центрів комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю, тощо, адже районні державні адміністрації та районні ради, що припиняються, не очікуючи порядку передачі майнових та інших прав новоствореним громадам, розпочали їх ліквідацію.

Лише у грудні 2020 року було створену нормативну базу для утворення та реорганізації райдержадміністрацій, у тому числі передача майна, прав та обов’язків райдержадміністрацій, що припинили роботу у зв’язку зі зміною адміністративно-територіального устрою:

1. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року № 1635-р. «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій»;

2. Постанова Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року № 1321 «Про затвердження Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов’язків районних державних адміністрацій, що припиняються»;

3. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2020 року № 1336 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2012 р. № 606» щодо оновлення рекомендаційного перелік структурних підрозділів обласної, Київської та Севастопольської міської, районної, районної в мм. Києві та Севастополі державних адміністрацій;

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2020 року № 1345 «Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 р. № 91» щодо визначення нової граничної чисельності працівників обласних та районних держадміністрацій із 1 січня 2021 року.
Якщо територія району, ліквідованого Верховною Радою України, включається до території новоутвореного району, райдержадміністрація, що діяла на території ліквідованого району, реорганізується шляхом її приєднання до райдержадміністрації, розташованої в адміністративному центрі новоутвореного району.
Перехід повноважень, прав та обов’язків райдержадміністрацій, що припиняються, до райдержадміністрацій новоутворених районів здійснюється з моменту утворення комісії з реорганізації райдержадміністрації, що припиняється (далі – комісія з реорганізації).

Облдержадміністрація визначає головою комісії з реорганізації голову новоутвореної райдержадміністрації або райдержадміністрації, що припиняється, або його заступника.

До складу комісії з реорганізації можуть входити працівники юридичної, кадрової, бухгалтерської служб райдержадміністрацій, що припиняються. За потреби до складу відповідної комісії можуть бути включені представники фінансово-економічних підрозділів облдержадміністрації, територіальних органів (підрозділів) заінтересованих центральних органів виконавчої влади за згодою відповідного керівника, а також у разі потреби інші посадові особи райдержадміністрації новоутвореного району, до якої переходять права та обов’язки райдержадміністрацій, що припиняються (її апарату та/або структурних підрозділів).

Голова комісії з реорганізації в межах своїх повноважень, зокрема, затверджує у семиденний строк після утворення комісії з реорганізації план заходів, пов’язаних з реорганізацією райдержадміністрацій, готує та подає облдержадміністрації для затвердження план вивільнення працівників райдержадміністрацій, що припиняються.

Крім того, комісія з реорганізації забезпечує складення переліку підприємств, установ, організацій та майна, які належать до сфери управління райдержадміністрації, що припиняється та переліку підприємств, установ та організацій, засновником яких є райдержадміністрація, що припиняється.

Голова облдержадміністрації затверджує плани вивільнення працівників райдержадміністрацій, що припиняються, і в триденний строк надсилає такий план Секретаріату Кабінету Міністрів України, Мінфіну та Мінрегіону.

Райдержадміністрації, що припиняються, після набрання чинності актом Кабінету Міністрів України про реорганізацію відповідної райдержадміністрації видають акт про реорганізацію структурних підрозділів райдержадміністрації, які мають статус юридичної особи публічного права. У акті про реорганізацію визначається її спосіб, заходи з реорганізації, строк її завершення та інші необхідні умови.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення» масовим вивільненням з ініціативи роботодавця (крім випадку ліквідації юридичної особи) є одноразове або протягом:
1) одного місяця:
– вивільнення 10 і більше працівників на підприємстві, в установі та організації з чисельністю від 20 до 100 працівників;
– вивільнення 10 і більше відсотків працівників на підприємстві, в установі та організації з чисельністю від 101 до 300 працівників;

2) трьох місяців – вивільнення 20 і більше відсотків працівників на підприємстві, в установі та організації незалежно від чисельності працівників.

Показники масового вивільнення працівників, заходи з їх запобігання та з мінімізації негативних наслідків встановлюються колективними договорами та угодами, укладеними на національному, галузевому та регіональному рівнях.

Розроблення комплексу заходів щодо забезпечення зайнятості працівників, які підлягають вивільненню, здійснюється відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за участю сторін соціального діалогу.

У разі коли масове вивільнення працівників спричинило різке зростання безробіття в регіоні або на відповідній території на три і більше відсоткових пункти протягом звітного періоду, ситуація на ринку праці визнається кризовою.

Для вжиття заходів щодо запобігання різкому зростанню безробіття під час масового вивільнення працівників можуть утворюватися спеціальні комісії в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (постанова Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2013 р. № 305 «Про затвердження Порядку утворення спеціальних комісій для вжиття заходів щодо запобігання різкому зростанню безробіття під час масового вивільнення працівників»).

Відповідно до частини третьої статті 49-4 Кодексу законів про працю професійні спілки мають право вносити пропозиції відповідним органам про перенесення строків або тимчасове припинення чи відміну заходів, пов’язаних з вивільненням працівників.

Таким чином, професійні спілки можуть мінімізувати негативні наслідки масових вивільнень працівників шляхом звернень із відповідними пропозиціями до відповідних комісій з реорганізації райдержадміністрації, що припиняються, та до Голови облдержадміністрації, який затверджує плани вивільнення працівників райдержадміністрацій, що припиняються, адже розроблення комплексу заходів щодо забезпечення зайнятості працівників, які підлягають вивільненню, здійснюється за участю сторін соціального діалогу.
Також звертаємо Вашу увагу, що відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про соціальний діалог» на засіданні територіальної тристоронньої соціально-економічної ради за ініціативою однієї із сторін соціального діалогу можна розглянути питання щодо масового вивільнення працівників на рівні області чи району, як такого, що сторони вважають значущим.

Схожі матеріали

• Відбулося III Пленарне засідання Ради Донецької облпрофради
• Звернення ФПУ до Уряду та Антимонопольного комітету України щодо відновлення державного регулювання цін на соціально значущі продовольчі товари
• Профспілки солідарні
• Засідання територіальної тристоронньої соціально – економічної ради
• Профспілки виступають проти послаблення санкцій до роботодавця у випадку порушення ним законодавства про працю